Граніт – найпоширеніша глибинна порода, що виникла з вогненно-рідкого розплаву в надрах земної кори. Поява гранітів не прив’язана до будь-якої певної геологічної епохи, вони утворювалися багаторазово протягом усього Землі. Назва породи походить від латинського granum («гранум») – зерно та пов’язане з її зернистою структурою.
Щільність гранітів загалом 2600 кг/м3, межа міцності при стисканні 100…300 МПа. Твердість гранітів за Моосовою шкалою близько 7. Текстура граніту масивна. «Польовий шпат, кварц, слюда – не забуду ніколи», – так звучить у російському перекладі поширена серед німецьких гірників народна приказка, яка спрощено трактує склад граніту.
Внаслідок високого вмісту світлих компонентів граніт зазвичай забарвлений у світлі тони. Блакитний, жовтий, червоний, зелений або сірий – граніт нормального складу завжди залишає загальне враження світлозабарвленої породи. Своїми відтінками кольорів граніти зобов’язані польовому шпату.
Граніт – улюблений будівельний камінь. Граніт має високу механічну міцність, морозостійкий (завдяки малій пористості та малому водопоглинанню), добре пручається стирання, полірується та зберігає полірування десятки років.Для облицювання фасадів та покриття підлоги, а також при створенні монументальних скульптур використовуються кольорові сорти гранітів.
Широке поширення гранітів у багатьох різновидів породило масу їх найменувань. У петрографії (наука про склад та походження гірських порід) граніти підрозділяють переважно за кольоровими компонентами (наприклад, роговообманковий або дволюдний граніт). А ось у будівельній справі граніти називають або за кольором (червоний граніт), або найчастіше за місцезнаходженням (наприклад, літньореченський граніт).
Граніт, що видобуваються компанією “Добринь” є матеріалом преміум-класу, а облицювання каменем – еталоном престижу та респектабельності!